Аморальный форум
Аниме....
Интересно кто есть еще поклонник аниме???? Я лю ани ме мехов, но может тут есть поклонники аниме каких других жанров например хентай.)
что интересного?
да там собраны основные фантазии… и если в обычном порно как правило только те фантазии, которые осуществимы в реальности, то в хентаи рисуют ВСЕ.. )
да там собраны основные фантазии… и если в обычном порно как правило только те фантазии, которые осуществимы в реальности, то в хентаи рисуют ВСЕ.. )
Ё мое! В роликах порнуха? Сижу разглагольствую, а посмотреть то не могу - со мной нэт сегодня не дружит.
Если что - я про аниме в общем!)))))))))))))
Если что - я про аниме в общем!)))))))))))))
я поклонница аниме-рисунков, могу часами рассматривать картинки, удивляться тому, как японцы себя видят) а к аниме-мультам теряю интерес мгновенно, хотя была мысль, если они будут звучать на японском, то нарно смогла бы смотреть…)
Хижина написал(а)
… если они будут звучать на японском, то нарно смогла бы смотреть…)
… если они будут звучать на японском, то нарно смогла бы смотреть…)
ПосмОтришь?))Сложно понять… как будто на японском)))
Кста я вот смарю аниме и в каждом обязательно есть блондинка и кто нить с синими или еще какого нить ядовитого цвета волосами.)
Хижина написал(а)
меня нарно скорость скачивания админы снизили…гадики такие)
Хижуууляяяя, привеееет! Ты сетевой провод в компе поставь потолще, что бы увеличить пропускную способность… или провод сделай от хаба до сетевой платы покороче, для снижения сопротивления при скачивании информации! :)))))) :*** меня нарно скорость скачивания админы снизили…гадики такие)
Дети смотрят аниме, жена выращивает бонсай и сочиняет хоку, в квартире всё по Феншую….
Иногда от всей этой японской хрени хочется достать из шкафа кусунгобу и сделать себе харакири.
Иногда от всей этой японской хрени хочется достать из шкафа кусунгобу и сделать себе харакири.
При таком глубоком вживании в ниххонскую культуру, пора бы знать, что "харакири" - жаргонизм, применяемый простолюдинами. Человек же благородный по всем правилам совершает сеппуку.
Се́ппуку (яп. 切腹, せっぷく, «розрізання живота») — японське ритуальне самогубство шляхом розрізання живота коротким мечем. Інші назви — ка́ппуку[1], то́фуку[2] або харакі́рі.
Звичай сеппуку зародився в 11 столітті, в період Хей'ан, у середовищі військових. З 12 століття він набув поширення серед японського самурайства і практикувався у цій верстві протягом 700 років[4].
За уявленнями середньовічних японців, людська душа розміщувалася у животі[5], тому його розтинання було останнім доказом чесності людини. Відповідно, воїн, що вчиняв сеппуку, проявляв сміливість і востаннє засвідчував чистоту своїх помислів[4].
Мотивами для ритуального самогубства могли бути:
смерть господаря, якому служив самурай;
відповідальність за невиконану справу чи непристойну поведінку;
жаль за скоєні вчинки;
небажання і сором стати полоненим.
У першому випадку ритуальне самогубство називалося оїбара[6] — «розрізання живота вслід за господарем», в другому випадку — цумебара[7] — «розрізання живота за обставинами», а в третьому — муненбара[8] — «розрізання живота з жалю»[4].
Живіт розтинали нижче пупа двома способами: поперек — зліва направо, або навхрест — зліва направо і зверху вниз. Останній спосіб вважався складним, тому до нього вдавалися лише фізично сильні воїни. Після розрізу, самогубця наносив собі смертельний удар в горло[4].
З 17 століття чистота мотивації для здійснення сеппуку поступово втратила сенс, а сам ритуал остаточно формалізувався. Замість останнього удару в горло, самураї використовували помічника кайсяку[9], який відрубав голову самогубцю, після розрізання ним живота. Інколи помічник відрубав голову раніше ніж воїн встигав розітнути живіт[4]. В добу сьоґунату Токуґава (1603—1867) для виконання сеппуку, зазвичай, призначали трьох помічників: старшого[10], додаткового[11] і молодшого[12]. Перший відрубав голову, другий приносив піднос з коротким мечем, а третій засвідчував смерть самогубці[4].
Помічник дотримувався «трьох правил»[13] або «чотирьох фаз»[14], після завершення яких він міг відрубати вояку голову. «Три правила» передбачали, що самогубець отримує короткий меч на підносі, подивиться на лівий бік свого живота і встромить у нього меч. «Чотири фази» складалися з підношення підносу з мечем, підсування підносу до самогубця, взяття ним меча та встромляння леза у живіт. «Правила» і «фази» слід було виконувати повільно, не поспішаючи[4].
Сеппуку був не лише ритуальним самогубством, але й різновидом покарання привілейованого стану в середньовічній Японії. Вояку, що завинив, надавали останній шанс повернути собі гідність та змити провину кров'ю. Самураї вищого класу здійснювали сеппуку в садибах своїх володарів, а самураї середнього і нижчого класів — у в'язницях. Покарання виконували так само як і звичайне ритуальне самогубство — коротким мечем розпорювали живіт, після чого помічник відрубав голову. В особливих випадках замість меча виносили біле віяло, яким імітували розрізання живота. Такий ритуал називався оґібара[15] — «сеппуку з віялом» і нагадував просте, але почесне відтинання голови[4].
1873 року, в результаті реставрації Мейдзі та вестернізації Японії, покарання злочинців через сеппуку було скасоване. Проте навіть після 19 століття ритуал розпорювання живота використовували як спосіб покінчити із життям. Найгучнішими випадками, що сколихнули японське суспільство, були групове сеппуку 14 молодиків, здійснене 25 серпня 1945 року напередодні через поразку Японії у Другій світовій війні, та самогубство японського письменника Місіми Юкіо, вчинене 25 листопада 1970 року
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BF%D1%83%D0%BA%D1%83
Изображение с http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Seppuku-2.jpg
Такадзакі Сукеітіро здійснює сеппуку, щоби не потрапити в полон.
Се́ппуку (яп. 切腹, せっぷく, «розрізання живота») — японське ритуальне самогубство шляхом розрізання живота коротким мечем. Інші назви — ка́ппуку[1], то́фуку[2] або харакі́рі.
Звичай сеппуку зародився в 11 столітті, в період Хей'ан, у середовищі військових. З 12 століття він набув поширення серед японського самурайства і практикувався у цій верстві протягом 700 років[4].
За уявленнями середньовічних японців, людська душа розміщувалася у животі[5], тому його розтинання було останнім доказом чесності людини. Відповідно, воїн, що вчиняв сеппуку, проявляв сміливість і востаннє засвідчував чистоту своїх помислів[4].
Мотивами для ритуального самогубства могли бути:
смерть господаря, якому служив самурай;
відповідальність за невиконану справу чи непристойну поведінку;
жаль за скоєні вчинки;
небажання і сором стати полоненим.
У першому випадку ритуальне самогубство називалося оїбара[6] — «розрізання живота вслід за господарем», в другому випадку — цумебара[7] — «розрізання живота за обставинами», а в третьому — муненбара[8] — «розрізання живота з жалю»[4].
Живіт розтинали нижче пупа двома способами: поперек — зліва направо, або навхрест — зліва направо і зверху вниз. Останній спосіб вважався складним, тому до нього вдавалися лише фізично сильні воїни. Після розрізу, самогубця наносив собі смертельний удар в горло[4].
З 17 століття чистота мотивації для здійснення сеппуку поступово втратила сенс, а сам ритуал остаточно формалізувався. Замість останнього удару в горло, самураї використовували помічника кайсяку[9], який відрубав голову самогубцю, після розрізання ним живота. Інколи помічник відрубав голову раніше ніж воїн встигав розітнути живіт[4]. В добу сьоґунату Токуґава (1603—1867) для виконання сеппуку, зазвичай, призначали трьох помічників: старшого[10], додаткового[11] і молодшого[12]. Перший відрубав голову, другий приносив піднос з коротким мечем, а третій засвідчував смерть самогубці[4].
Помічник дотримувався «трьох правил»[13] або «чотирьох фаз»[14], після завершення яких він міг відрубати вояку голову. «Три правила» передбачали, що самогубець отримує короткий меч на підносі, подивиться на лівий бік свого живота і встромить у нього меч. «Чотири фази» складалися з підношення підносу з мечем, підсування підносу до самогубця, взяття ним меча та встромляння леза у живіт. «Правила» і «фази» слід було виконувати повільно, не поспішаючи[4].
Сеппуку був не лише ритуальним самогубством, але й різновидом покарання привілейованого стану в середньовічній Японії. Вояку, що завинив, надавали останній шанс повернути собі гідність та змити провину кров'ю. Самураї вищого класу здійснювали сеппуку в садибах своїх володарів, а самураї середнього і нижчого класів — у в'язницях. Покарання виконували так само як і звичайне ритуальне самогубство — коротким мечем розпорювали живіт, після чого помічник відрубав голову. В особливих випадках замість меча виносили біле віяло, яким імітували розрізання живота. Такий ритуал називався оґібара[15] — «сеппуку з віялом» і нагадував просте, але почесне відтинання голови[4].
1873 року, в результаті реставрації Мейдзі та вестернізації Японії, покарання злочинців через сеппуку було скасоване. Проте навіть після 19 століття ритуал розпорювання живота використовували як спосіб покінчити із життям. Найгучнішими випадками, що сколихнули японське суспільство, були групове сеппуку 14 молодиків, здійснене 25 серпня 1945 року напередодні через поразку Японії у Другій світовій війні, та самогубство японського письменника Місіми Юкіо, вчинене 25 листопада 1970 року
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BF%D1%83%D0%BA%D1%83
Изображение с http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Seppuku-2.jpg
Такадзакі Сукеітіро здійснює сеппуку, щоби не потрапити в полон.
Читаю, воспринимаю на слух. Говорю пока плохо. ))
Больно уж язык эпохальный. Придуманный по пьяни русским поручиком - оттого и такой смешной ))
Больно уж язык эпохальный. Придуманный по пьяни русским поручиком - оттого и такой смешной ))
прото украинский язык пошел от того, что там были тюрьмы в далекие времена и это был блатной язык, вот и из-за этого и такие смешные слова…типа кому то херовато (скорая помощь))))))))) или червонна нахлобучка(красная шапочка)))))))))))))))))
Кому-то херовато - это уже послеперестроечная фишка про Японию. А червонна нахлобучка (на украинском - червония шапчина), как и злыдень писюкатый - это вполне современный суржик.
Все это придумано клятими москалями, дабы попрать незалежнисть Вильной Вкраины ))))
А тюрьмы в древние времена были везде, но русские тюрьмы до Достоевского своей субкультуры нигде не оставили.
Все это придумано клятими москалями, дабы попрать незалежнисть Вильной Вкраины ))))
А тюрьмы в древние времена были везде, но русские тюрьмы до Достоевского своей субкультуры нигде не оставили.
Дядь Вов, а Вы из Хохляндии?) Ваша письменность по своей сложности чтения напоминает церковно-славянскую.)
Та нi! Це церковнославяньськiй - упрощенный вариант наший ридной мови. (клавиатура не свидомая - а переключать раскладку каждый раз быстро надоедает). )))
Аниме странный жанр. Первые минут пять - острое желание выключить, а в итоге взахлеб досматриваешь до конца. Но пересматривать ни один бы не стала.
Согласен, но если мне что то ненравиться то я недосматриваю, просто отключаю… Наверное я неправильный анимешник.)
Не всё, конечно, но многое в этом жанре достойно внимания. Раньше сам не любил, но как-то недавно начал смотреть полнометражки на http://narutoplanet.ru/videonaruto , и как-то даже понравилось. Необычно. Если сказать больше, то американские фильмы по сравнению с этим очень даже тупые. А тут сюжетная линия очень даже хорошая зачастую. Так что вполне можно смотреть.
Последние обсуждаемые темы на этом форуме: | Ответов | Автор | Обновлено |
---|---|---|---|
Датчик температуры LS 0903 StartVolt продам | 0 | УВЕКС | Вчера в 16:27 УВЕКС |
Датчик температуры LS 0903 StartVolt продам | 0 | УВЕКС | Вчера в 16:27 УВЕКС |
Датчик температуры LS 0903 StartVolt продам | 0 | УВЕКС | Вчера в 16:27 УВЕКС |
Датчик температуры LS 0903 StartVolt продам | 0 | УВЕКС | Вчера в 16:27 УВЕКС |
Датчик температуры LS 0903 StartVolt продам | 0 | УВЕКС | Вчера в 16:27 УВЕКС |